Правильний наголос у слові Людмила

У зазначеному вище слові наголос має бути поставлений на склад з літерою И — ЛюдмИла.

Речення зі словом «Людмила»:

• Молоденька вчителька Людмила Пилипівна, не менш червона та схвильована, аніж молодята, то щось шепоче дітям, то оглядається заклопотано на Ганжу.
• На кухні порається Людмила Дубовичка, куховарка маєтку.
• Бачив і батька в його нечасті приїзди з якимись дівками, котрих Людмила Дубовичка називала попросту моанськими курвами , які хотіли обплутати нежонатого поміщика.
• Людмила, дівчина, з якою я починала працювати, стала огрядною жінкою, матір’ю двох дітей від двох не дуже вдалих, але шлюбів.
• Тож одного разу, за переказами, Людмила з’їхала з глузду.
• Розумієш, Людмила позбулася своїх сраних нікчемних дітисьок, але це насправді не допомогло.