Наголос у слові

Нещодавно були перевірені наголоси в словах: читання, завдання, мабуть, приятель, Ізмаїл, морський, сеча, Полтавщина, каталог, Кропивницький, Радомищина, Єва, освіченість, Єлєц, Євсевій.

Найчастіше перевіряли наголоси в словах: помилка, читання, олень, загадка, завдання, ознака, разом, новий, також, виразно, обіцянка, подруга, мабуть, кулінарія, завжди, запитання, дрова, чарівний, випадок, псевдонім, відгомін, висіти, спина, асиметрія, Бахмут.

Що таке наголос?

Наголос у мові полягає на більш сильній вимові (за рахунок збільшення сили видиху) частини тексту або слова. Якщо акцент падає на склад у слові — це називається наголосом слова, якщо на конкретне слово в реченні — наголосом у реченні.

В українській мові наголос вільний (різномісний), адже він початково не закріплений за конкретним складом і може припадати у різноманітних словах на будь-які частини слова. Наприклад: се́рпень, буді́вля, бо́рошно, чи́сельник.

Нерухомий і рухомий наголос

Наголос в українській мові може бути нерухомий або рухомий. Нерухомим (сталим) наголос вважається коли при зміні форми конкретного слова, його наголос падає на один і той самий склад: зеленіти, зеленію, зеленів, зеленіли, позеленів тощо. Якщо ж при зміні форми одного слова, наголос переміщується з одного складу на інший, він є рухомим. Прикладом можуть стати слова: сини́ — си́на, крило́ — кри́ла, пи́шеш — пишу́ тощо.

Однак, точки зору морфології та фонетики, щодо поняття рухомого та нерухомого складу, не завжди співпадають. Фонетика (вивчає звукові складові мови, їх функції та властивості) вважає, що наголос є рухомим коли він при зміні слова припадає на різні склади слова. Морфологія (займається будовою та формою слова як граматичної одиниці мови) трактує рухомий наголос як той, що при зміні слова, змінює морфему — найменшу частину слова. Отже, якщо акцент пересувається лише у межах однієї морфеми, він вважатиметься рухомим лише з точки зору фонетики. Такі випадки в українській мові не часто, але вже ж зустрічаються.

Прикладом можуть стати в основному слова середнього роду, що мають 3 склади та при відмінюванні (у множині) наголос переміщується з першого на другий склад кореня: ко́лесо – коле́са, о́зеро – озе́ра, де́рево – дере́ва. Також таке явище можна спостерігати в іменниках жіночого роду, вираженими в однині: голо́ва — го́лови, голі́в, тощо; сторона́ — сторі́н, сторона́м тощо. У цих словах акцент переміщується також у межах кореня, але це не стосується знахідного відмінку (Кого? Що?), так як у ньому наголос зазвичай падає на перший склад.

Така різноманітність форм наголошування слів в українській мові пов’язана з процесом її розвитку, а саме зі змінами фонетичного складу слів. До цих модифікацій відносяться зміни у складі слова, занепад голосних звуків, розвиток повноголосних форм тощо.

Є однокореневі слова, які самі по собі не мають наголосу. Проте вони утворюють фонетичне ціле з попереднім або наступним словом. Слова, що передують їм, інакше є енцикліками. До них належать: однокореневі особові займенники (ти, ми, я), займенники та однокореневі заперечні дієслова (не йди, не їж).

У деяких словах наголос може падати різні склади, оскільки залежить від сенсу слова, частини промови: те́пло і тепло́, а́тлас і атла́с, ви́щати і вища́ти. У деяких словах наголос на різні склади допускається правилами української мови: заки́да́ти, ра́зо́м, по́пере́к. Усі такі слова містяться у списку слів із двома наголосами.

Додатковий наголос

Слова, які мають багато складів (більше 2), складні (з двома чи більше основами), а також складені (ті, що створені з двох чи більше самостійних слів) можуть мати додатковий наголос. Він буде мати меншу силу та значимість, ніж основний, але його використання буде вважатись правильним. Крім того, слова, що пишуться через дефіс можуть мати 2 головних акцента.

Приклади
Багатоскладові: по́ми́лка, за́вжди́, алфа́ві́т, та́ко́ж, допові́да́ч;
Складні: право́пи́сний, пе́рві́сний, ра́боторгі́вля, прива́тнорабовла́сницький;
Складені: ві́це-президе́нт, генера́л-майо́р, соці́ал-демокра́т.

Знання правил наголошення в українській мові надзвичайно важливе. Окремі слова, як і все висловлювання, можуть бути неправильно зрозумілі, якщо неправильно поставлений наголос. Іноді цей навик відходить на другий план, проте ставитись до нього менш серйозно, ніж до правил граматики чи пунктуації не варто. Навіть якщо здається, що наголос вам знайомий, це може бути зовсім не так. Якщо виникають навіть найменші сумніви щодо цього, варто заглянути в академічний тлумачний словник української мови, або скористатись онлайн-словником наголосів.